Гості програми «Ваша Свобода»: експерт-міжнародник Пітер Залмаєв; експерт з питань безпеки Микола Маломуж, російський політичний експерт Олександр Риклін.
Дані американських ЗМІ про те, що Курт Волкер подав у відставку, кілька днів залишаються у центрі уваги. І річ не лише у намірах американських конгресменів заслухати Волкера у межах розслідування після тієї самої липневої розмови Дональда Трампа і Володимира Зеленського. Річ у внеску спецпредставника США у справах Україні у спробі досягти миру на Донбасі. Він відвідував лінію розмежування, фактично повноцінну лінію фронту, вів переговори у Києві, а також із помічником Путіна Владиславом Сурковим.
Олександр Лащенко: Пане Залмаєв, який був внесок спецпредставника Держдепртаменту США Курта Волкера у врегулювання на Донбасі? І які переваги отримає Путін? Адже в Росії вже не забарилися з реакцією на можливу відставку Курта Волкера.
Пітер Залмаєв (переклад): Курт Волкер був надпрофесійним дипломатом. І користувався великою популярністю серед українських дипломатів, українських журналістів. Маючи людські якості, був дуже приємною людиною. Він не був помічений в якихось контроверсійних ситуаціях. Він офіційно держчиновником не був на цій посаді, залишався одним із директорів Інституту Маккейна у Вашингтоні. Тому багато років інсайдер, багато років людина, яка володіла високим рівнем експертизи щодо нашого регіону.
Саме Волкер намагався сприяти взаєморозумінню між українською і американською сторонами. Це якраз саме те, що і призвело до його відставки. Але можливо, що він дійсно хотів всіма своїми діями допомогти розібратися в ситуації, допомогти, можливо, нівелювати, нейтралізувати цей пресинг, якого зазнавала українська сторона з боку американського уряду і український президент із боку Білого дому. Безпосередньо нинішній президент Зеленський. А Трамп обіцяв оприлюднити ще інші телефонні розмови з Зеленським. Подивимося, що це будуть за «шедеври».
Насправді зараз звучить з вуст європейських політиків, того ж Макрона, навіть Меркель, спроби «рапрошману» (нового зближення – ред.) з російською стороною і нав’язування по суті Україні якихось «формул», які всі ці роки були неприйнятними. Політикум європейських країн трохи втомися від України. Україна одночасно досить серйозного пресингу зазнає з боку великого бізнесу у своїх країнах щодо нормалізації стосунків із Росією, щодо виведення на попередній рівень торговельних стосунків із Росією. Запит на такий суворий пресинг Путіна з боку власного електорату також падає. І вони всього лише реагують на запити своїх виборців.
Треба відзначити дуже нехорошу тенденцію у Вашингтоні, починаючи з самого початку президентства Дональда Трампа. Сотні надважливих позицій у Держдепартаменті залишаються незайнятими. В Україні досі немає постійного посла після Марі Йованович. Також подав у відставку Джон Болтон, який займав доволі правильні, тверді позиції щодо Росії і її агресії проти України… Я вважаю, що тривалий час ми не бачитимемо йому (Волкерові – ред.) заміни на посаді.
Сигнали, коли, з одного боку, Конгрес продовжує безумовну підтримку України у розмірі кількохсот мільйонів доларів, у тому числі і на військову допомогу, а з іншого боку, з вуст голови американської держави йде такий меседж, то що тут робити дипломатам? Він (Волкер – ред.) не може грати роль фаворита тут.
Я вважаю, що нічого надкритичного і незаконного з українського боку під час цієї розмови (телефонної Трампа і Зеленського – ред.) не відбулося. Але я був трішки незадоволений тим, що сказав Зеленський, він продемонстрував політичне дилетантство. Він занадто охоче підтакував Трампу. Він говорив про генпрокурора, який буде на 100% його людиною, і так далі. Але було очевидним, що український президент не підозрював, що такі дзвінки записуються. У Зеленського є можливість вивчити цей урок і дотримуватися суворо політики нейтралітету.
– (Переклад) Пане Риклін, Путін поки промовчав, але інші пани не приховують своєї радості з приводу можливої відставки Курта Волкера. Дійсно, є чому радіти наразі в Росії?
Олександр Риклін (переклад): По-моєму, так. Для мене є очевидним, що Курт Волкер дійсно був великим другом українського народу. А все, що добре для українського народу, є поганим для нинішньої московської адміністрації.
Волкер дуже багато чого зробив для України. Його відставка – серйозний удар по позиціях України, в першу чергу у США. Ми ж не знаємо, якою буде подальша політика і хто займе місце Волкера. Це сумна новина. Волкер був стурбований проблемами у вашій країні.
На щастя, можливості Трампа не безмежні. Він сьогодні не може кардинальним чином змінити політику щодо України. Але ускладнень, звісно, не уникнути. Тому що деталі в таких нюансах мають значення – деталі, тон, інтонація, нюанси. Багато у чому мають значення особисті стосунки, у тому числі.
– Пане Маломуж, ви були знайомі з Куртом Волкером. Яка ваша оцінка його як людини чи діяча політичного?
Микола Маломуж: Це прогрес у «мінському процесі». І Курт Волкер показав себе великим фахівцем, другом України. Він працював у цьому напрямку дуже ефективно.
Друга позиція, яка з ним обговорювалася, – це посилення формату, який змусив би Росію грати за спільними цивілізаційними правилами, але для цього залучати ті країни, які дійсно мають надзвичайну потугу у світі. Це США, ЄС, Китай, Японія, інші країни. Ми маємо порушення закону, ми маємо війну. І він називав це чітко у своїх меседжах і на всіх переговорних процесах.
Чому ж Курт Волкер заявив про відставку? Такі тенденції незадоволення відчувалися у нього, але не було суттєвих причин. Одна із причин – це могла бути проблема, пов’язана з телефонними переговорами, де проходить Курт Волкер як можливий посередник у цих переговорах, який, можливо, поза своєю волею був залучений до цього процесу, наприклад, щодо контакту з Джуліані з Єрмаком, і по інших питаннях. Друга ситуація – він бачив, що це зовсім неправильний підхід і те, що порушує і принципи законодавства, і політичні принципи США, цю приватність.
Але глобальна причина – те, що Трамп під час зустрічі із нашим президентом вказав на те, що тепер ви ці питання вирішуйте напряму із Путіним. Тобто модель більш потужна, яка передбачала мінімум хоча б «нормандський формат» плюс США вже… Хоча за чотири дні перед цим особисто Трамп говорив про те, що він готовий увійти у «нормандський формат» і підтримати Україну у цьому форматі. Але під час переговорів із нашим президентом у Нью-Йорку це відпало, на жаль. Волкер бачить, що і роль США в «нормандському форматі» знецінюється, і його особиста роль також.
Джерело – radiosvoboda.org
You must be logged in to post a comment.